155 років від дня народження Павла Арсеновича Грабовського

Український поет, публіцист, перекладач Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864 року в с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім’ї паламаря.

Павло вчився в Охтирській бурсі (1874-1879) та Харківській духовній семінарії (1879-1882). У 1882 році при обшуку в семінарії у П.О Грабовського були виявлені заборонена література і лотерейні квитки на користь політичних ув’язнених. Після відмови від дачі пояснень за зв’язки з харківським гуртком народницької організації «Чорний переділ» і поширення забороненої літератури він був заарештований і виключений з семінарії, а потім висланий на 2 роки під нагляд поліції за місцем народження. Перебуваючи під гласним наглядом поліції, він до квітня 1885 року проживав у с. Пушкарне, безрезультатно намагаючись знайти роботу. У 1885 році отримав дозвіл жити в Харкові, де працював коректором газети. Тут він поновлює революційну діяльність і стає одним з керівників «групи революційних народників». Усі ці роки, починаючи з семінарії, Павло Грабовський активно займається самоосвітою, пробує сили в літературній творчості.

Упродовж усього творчого життя Павло Грабовський здійснював величезну роботу як перекладач творів світової поезії. У книгах «З чужого поля», «Доля», «З Півночі» (розділ «Переклади»), «Кобза», у підготовленій, але не виданій збірці «Хвиля» (1899) вміщено переклади поетичних творів із 25 літератур світу. Українською мовою завдяки праці Павла Грабовського зазвучали російські билини, твори Олександра Пушкіна, Кіндрата Рилєєва, Михайла Лермонтова, Федора Тютчева, Миколи Огарьова, Олексія Толстого, Миколи Некрасова, Миколи Добролюбова та інших. Павлу Грабовському належать переклади двох поем Джорджа Байрона («Шільйонський в’язень», «Замок Альва»), двох поем Роберта Бернса («Хома Баглай» (в оригіналі «Том О’Шантер») та «Старчача гульня»), віршів Персі Шеллі, Вільяма Вордсворта, Генрі Лонгфелло, Елізабет Браунінг, Йоганна Ґете, Генріха Гейне, Георга Гервега, П’єр-Жана Беранже, Віктора Гюго та інших.

Помер в Тобольську 12 грудня 1902 року від туберкульозу