Рихтувальник кузовів; електрозварник ручного зварювання

Рихтувальник кузовів; електрозварник ручного зварювання

Кваліфікація рихтувальник кузовів 4-го розряду

Випускник знатиме: конструкцію і  призначення складових одиниць кузовів;

правила складання кузовів, способи і прийоми ремонту деталей, складових одиниць, кузова;

технологію і методи рихтування деталей облицювання і складових одиниць кузовів легкових, вантажних автомобілів та автобусів;

способи виявлення і виправлення дефектів;

конструкцію інструменту для рихтування, випрямляння, гнуття, витягування;

вимірювання точними приладами,сумарні допуски форми і розташування поверхонь,допуски кутів і конусів

принципи роботи нагрівальних приладів, газових пальників і правила їхнього регулювання в процесі роботи; способи лудіння деталей і складових одиниць кузовів;

марки, властивості рихтувальних паст, припоїв, пластмас; способи відновлювального ремонту.

Випускник умітиме:

працювати на приладах для витягування кузовів;

рихтувати для подальшого фарбування деталі облицювання і складові одиниці кузовів вантажних автомобілів, автобусів, легкових кузовів, окрім легкових автомобілів й автобусів вищого класу, за допомогою інструменту для виправлення із застосуванням олов’яно-свинцевих припоїв, мастик, паст, поліефірних і епоксидних шпаклівок;

здійснювати підготовку поверхонь зварних місць кузова для лудіння; виконувати лудіння й оплавлення деталей і складових одиниць кузовів; обробляти прорізи дверей, навішувати і припасовувати двері за прорізами автомобілів;

вирівнювати поясну лінію кузовів автомобілів;

виявляти дефекти на поверхнях деталей і складових одиниць кузовів; виконувати  відновлювальний  ремонт  деталей  і  складових  одиниць

кузовів автомобілів з їхнім рихтуванням.

раціонально організовувати та ефективно використовувати робоче місце;

дотримуватися норм технологічного процесу; не допускати браку в роботі;

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, дотримуватись норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

використовувати,  в  разі  необхідності,  засоби  попередження  і  усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені  тощо); знати інформаційні технології в обсязі, що є необхідним для виконання професійних обов’язків;

володіти  обсягом  знань  з  правових  питань  галузі,  основ  ведення підприємницької діяльності, державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та трудового законодавства в межах професійної діяльності.

небезпечними  умовами  праці,  на  яких  забороняється  використання  праці жінок, затверджених наказом МОЗ України №256 від 29.12.1993).

Медичні обмеження

не рекомендується особам з порушенням ЦНС, з психічними захворюваннями, захворюваннями опорно-рухового апарату, верхніх дихальних шляхів, серцево-судинної системи, органів зору, слуху, порушенням функцій вестибулярного апарату, з хронічними захворювання шкіри та алергічними захворюваннями.

1. Професія: Електрозварник ручного зварювання

2. Кваліфікація: 3 розряд

Слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування; електрозварник ручного зварювання

Професія електрозварника належить до найбільш розповсюджених і масових. Без цих спеціалістів не обходиться виробництво і ремонт автомобілів, кораблів, літаків, мостів, трубопроводів та інших конструкцій.

Зварювання – це процес одержання нероз’ємного з’єднання, що супроводжується розплавленням металу. Джерелом тепла служить електрична дуга, яку збуджує зварник між електродом і виробом. При електрозварюванні використовується постійний і змінний електричний струм.

Зварні конструкції виготовляють з прокату різного профілю, литва, деталей після механічної обробки. Зварювання здійснюється за кресленнями, в яких умовними позначеннями вказані методи зварювання та характеристика швів. Від якості зварного шва залежить надійність і довговічність конструкції

Для виконання зварювальних робіт необхідне спеціальне обладнання. Для ручного дугового зварювання використовуються трансформатори, випрямлячі, перетворювачі, агрегати з різними технічними характеристиками. Робоче місце зварника може бути стаціонарне або пересувне. Робота зварника відноситься до професій з підвищеною небезпекою – тому наявність заземлення, вентиляції, індивідуальних засобів захисту, тощо є обов’язковими вимогами охорони праці.

Історія електричного зварювання бере свій початок з XIX сторіччя, але спосіб нероз’ємного з’єднання металів був відомий з давніх часів. Першими “зварниками” у давнину були ковалі. Використовуючи різні прийоми ковальського зварювання, майстри створювали складні вироби із заліза та сталі. Зварювання широко використовувалася для збільшення розмірів заготовки, з’єднання різних металів і надання потрібної форми виробам. Лише в кінці XIX-початку ХХ ст. зварювання стало самостійним технологічним процесом. В цей період на основі досягнень в області фізики, хімії, механіки і електротехніки в зварюванні стався своєрідний вибух. . У 1802 році. російський вчений В.В.Петров відкрив явище електричної дуги і вказав на можливість її використання для розплавлення металів. Але тільки в 1882 р. російський інженер Н.Н.Бенардос відкрив спосіб електродугового зварювання неплавким вугільним електродом і запропонував конструкції простих зварювальних автоматів..

Широке промислове застосування і розвиток зварювання почалися в 30-ті роки XX ст. З’явились нові види зварювання: електрошлакове, під шаром флюсу, у вуглекислому газі, електронно-променеве, підводне. Для становлення зварювання як надійного технологічного процесу потрібні були комплексні дослідження механіки зварювальних конструкцій, процесів металургії та металознавства зварювання, фізики дугового розряду, необхідно було створити апаратуру, матеріали та нові технології  зварювання. Для вирішення цих завдань за пропозицією Є.О.Патона у складі АН УРСР у 1934 році. був створений Інститут електрозварювання. Широко проводився пошук способів багатодугового та багатоелектродного автоматичного зварювання під флюсом, розроблено технологію напівавтоматичного зварювання під флюсом, створено перші зварювальні напівавтомати.

Сучасні електрозварники мають у розпорядженні високотехнологічне обладнання, що дає можливість зварювати майже всі метали і сплави, з’єднувати деталі масою від грамів до сотень тон і вести процеси зварювання як в морських глибинах, так і в космосі

Кваліфікованим спеціалістом-зварником може стати особа, яка має ґрунтовні знання з фізики, електротехніки, креслення, матеріалознавства. Неякісно виконана робота зварника може призвести до аварійних ситуацій з важкими наслідками, тому до робітника висуваються підвищені вимоги до організованості, дисциплінованості, відповідальності за результати роботи.

Для утворення якісного шва робітнику необхідні хороша фізична підготовка, чітка координація рухів, хороший зір і слух.

Особи з вадами серцево-судинної, дихальної та опорно-рухової системи, проблемами зору і слуху не можуть працювати за цією професією. Порушення у вестибулярному апараті, схильність до простудних і алергічних захворювань, нервово-психічні захворювання також будуть на заваді бажаючим працювати за цією професією.На сучасному етапі зварювання знайшло застосування у всіх сферах життя: від промисловості, до медицини. Швидкими темпами впроваджуються нові види зварювання, такі як електронно-променеве, ультразвукове, електромагнітне, лазерне тощо. Розширюються можливості дугового і контактного зварювання. З набуттям теоретичних знань і практичних навичок в роботі, оволодінням новітніх зварювальних технологій, зварник підвищує рівень кваліфікації (до 6 тарифного розряду).

Електрозварник може легко перекваліфікуватись на різальника, газозварника, контролера зварних швів та монтажника санітарно-технічних систем тощо.

Випускник знає: будову електрозварювальних машин та зварювальних камер, які застосовує; вимоги до зварного шва та поверхонь після кисневого різання (стругання); вимоги і значення обмазок електродів; основні види контролю зварних швів; способи  підбирання марок електродів залежно від марок сталі; причини виникнення внутрішніх напруг і деформацій в виробах, які зварює, та заходи з їх запобігання.

Випускник уміє: виконувати ручне дугове і плазмове зварювання середньої складності деталей, вузлів і конструкцій з вуглецевих сталей і простих деталей з конструкційних сталей, кольорових металів і сплавів у всіх просторових положеннях зварного шва, крім стельового. Виконувати ручне дугове, кисневе різання, стругання деталей середньої складності з маловуглецевих, легованих, спеціальних сталей, чавуну і кольорових металів в різних положеннях. Наплавляти спрацьовані прості інструменти, деталі з вуглецевих та конструкційних сталей.

Специфічні вимоги

Вік: по закінченні терміну навчання – не менше 18 років.

Стать: чоловіча.

Медичні обмеження.

ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНИХ КАБІНЕТІВ, ЛАБОРАТОРІЙ, МАЙСТЕРЕНЬ

МАЙСТЕРНІ, ЛАБОРАТОРІЇ

  • Слюсарна
  • Зварювальна
  • Рихтування кузовів
  • Ремонту автомобілів
  • Будови автомобіля
  • Технічного обслуговування
  • Автодром

КАБІНЕТИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕОРЕТИЧНОЇ, ЗАГАЛЬНОПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

  • Спецтехнології
  • Будови та експлуатації автомобіля
  • Правил дорожнього руху
  • Креслення
  • Матеріалознавства
  • Охорони праці
  • Інформаційних технологій
  • Правознавства
  • Основ галузевої економіки